Що мені до ще одного року без тебе ?
Що мені до холодів, хай навіть вічних?
Хай зорі падають градом з неба,
Хай зникне усе, що було для нас звичним.
Я десь читав про взаємне кохання ,
Де щирість в словах, це насправді красиво,
Але ця вся війна, ці всі вічні змагання,
Зробили тебе для мене дивом.
Я розгубився по цій дорозі,
Я загубив, що було, головне,
Що мені відтепер усі ваші погрози
Смішні, адже скоро усе це мине.
Снігопадом укриє усі наші стежки,
І замерзне вода ніби символ живих,
Я складаю у ящики свої поразки
І біжу навпрошки, і біжу до нових.
Я б зробив би усе аби бути з тобою,
Я б змінився тобі якби знав що не так,
Та не стану я іншим, не стану до бою,
Адже ти не говориш як йти нам у такт.
Я все ж буду на тебе іти як на світло,
Бо у темряві цій надто холодно й страшно,
Я буду йти в противагу снігу чи вітру,
Аби прийти до тебе вчасно,
аби прийти вчасно.
