Я рими дістаю із власної кишені,
Хоча вона дірява, але там ще де що є.
Буває рідко, набираю в повні жмені
Доречні рими ,чи невдалі – то моє.
Кишеня ця міститься проти мого серця,
Щоб рими відчувати плавний ритм,
Мелодіям віршів в душі я відкрию дверці
Я відчиняю їх на користь ніжних рим.
Марную час, молю у рим наснаги,
У напрязі весь час поета ремесло.
До мови рідної, у пошуках поради,
Свій човен підгрібаю я, своїм веслом.
На розсуд ,чи на розстріл виставляю,
Як за живими білю серце стугонить
Для мене гарні всі вони, як вам – не знаю ,
Але за ними вся душа моя стоїть.
Поет не признаний,- це втіха критиканів,
Але від критики вірш квітне, не горить.
Пегасу не заваджують збудовані паркани,
Пегас підтримає поета що творить.
