Великий дух народу помирає,
Його вбивають безпощадні дні,
І він мовчить і лиш тихесенько здихає,
Віддаючи життя на українськім тлі.
Чи ми забули нашого Тараса,
Чи про його величний заповіт,
Але вмирає українська раса,
І гине наший калиновий цвіт.
Чому москаль піднявши руку в крові,
Показує куди ми маєм йти,
Невже забули смак ми тої волі,
Невже самі не знаєм куди йти…
Допоки люди помирають там на сході,
А влада набиває кишені,
Не буде в нас на Україні згоди,
Борімось, люди допоки на своїй землі.
Хомин Петро
