Топтати хочу трав нескошених росу
Любов велику і безмежну для тебе,
Україно, бережу
Я по стерні пройтися хочу босим-боса,-
Німа любов моя... Та стільки ж
стоголоса !
А ті підсніжники , букетами, для мене...
Яка ж ти близька й рідна, моя Нене !
А сік з берези, що у квітні п"ється...
Із недр землі для тебе лік цей ллється
А вже коли цвіте в моїм краю бузок,
Здається, щастя з неба скинули кусок...
Смак дивний яблука, дозрілого на Спаса-
Яке це рідним- рідне і до болю - наше!
А світ зорі в Передріздв"яну ніч !
Смачний бабусин хліб і розпашіла піч...
Яким мірилом зміряти любов у серці,-
Я не знаю,
Та знаю певно, що вона - безкрая !