Ласкає погляд посивілі скроні.
Застигла - ласкає погляд посивілі скроні,
Згорнув, мов оберемок, сховав у замок рук.
Теплом напоєні тіла і жар, дрож у лоні,
Двоє сердець злилися в єдиний перестук.
Й спивала насолода біль довгої розлуки,
Падали з неба зорі - стелилися до ніг.
А ніч підхоплювала гортанні тихі звуки
І бережно несла в світанок, котрий надбіг.
-Твоя я, коханий мій, твоя, - відлунням в ранок,
Сп’яніло промовляла шепотом вуст душа.
-Я так щаслива, що поруч ти, - ловив серпанок,
-Богів то воля, мила, - єдиная моя.
В.Ланевич
Повернення додому (акро)
Писало кохання вірші,
Одна лиш надія в душі -
Вона не згасала й на мить.
Елегія смутку бринить,
Роз'ятрені рани думок
Не в силі загоїти час,
Екзема болючих чуток
Нахабно в мізках розповзлась.
Не вірило долі лихій:
Як тільки розтануть сніги
Додому коханий, живий,
Ось, трішечки ще потерпи,
До тебе прийде, так і знай,
Окрилений мріями знов.
Миленького ти зустрічай -
Удвох зберегли ви любов.
Чудово! Молодці! 
