Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: NikitTa: Пісок - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 21.03.2016 - 16:14
так задумано: із пороху постаємо, у нього відходимо, щоб знову відчути хвилі життя - і ожити хоч би в руках цієї дитини, під доторк хвиль, під шум моря...філософські ваші міркування... NikitTa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дістали вже ці "великі" люди із піску,Хочеться,щоби вже настало"за подобою Божою".Дякую
Салтан Николай, 24.02.2016 - 23:04
Неоднозначність висновків від прочитаного. Спершу подумав, що людина не Бог і не здатна творити щось надзвичайне (ну в порівнянні із Божими творіннями, хоча зараз наука переступила поріг людського). А потім подумав про те, що після людини не залишається нічого, пусте місце, порожнеча. Якось так NikitTa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люди-це діти,яким би гратися-жити.Та,не створивши в Природі нічого,навіть себе саму,людина задовольняючи власну жадібність возвеличує себе.Хоча із всієї величі Творіння -вона лише піщинка.-така ідея.А виникла вона із яскравих образів сучасних "надлюдей" карликового зросту.У чому велич твоя,"людино"?Боляче і сумно,що жадібність витісняє і далі радість життя. Можливо я ще повернусь до цієї ідеї.А поки що така версія.Вдячна за твою увагу. А взагалі людина-творіння цікаве,величне,красиве і надзвичайно тепле.Таким є моє сприйняття людини. |
|
|