Розклав вогонь - горить,палає,
Палахкотить,відгоне тьму.
Дивлюсь,очей не відриваю--
Не набридає, а чому?
На берег хвиля набігає,
То б' є приречено в скалу.
Дивлюсь, очей не відриваю--
Не набридає, а чому?
Шевченка змалечку читаю
І кожен раз,мов дивина--
Приваблює, не набридає...
Якесь чаклунство, таїна.
Так, слово генія єднає
Вогонь і воду -- шок і мрію.
Все майже,врешті ,набридає...
Не набридає лиш стихія!
Удивительно! Наши вкусы совпадают!
Всегда меня стихия привлекает и манит!
Ваш стих,как и стихия, о многом сокровенном говорит!
Удачная работа, Михаил!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вы как всегда с подаркОм -- экспромтом.Большущее спасибо.Если честно - я не совсем доволен этим опусом...возможно будет ещё вариант...С наступающим Вас праздником!Счастья Вам