У кожної Беатріче свій Данте...
З відповіді на коментар
Беатріче кожній – по Данте!
Все! Сьогодні ж зміню ім'я!
Ви, тривоги та метушня,
Донні світло зелене дайте!
Тільки Данте чомусь не йде…
Десь його затримала Вічність…
І сумує моя величність
За звичайно-буденним, де
Двокімнатна на чотирьох
(п'ятий кіт, та він – без прописки),
Де, буває, скипають мізки
Від проблем, немов молоко,
Й де дарує мені весну
Так банально і так буденно
Він, звичайний, як світло денне,
І приймає мене таку,
Як я є. Чи не щастя це?
Бозна, Данте той був яким!
Тож
Хай він ходить собі між рим
Чи по колах кінець кінцем.
Я залишу собі ім'я,
Що всміхається зі світлин,
Де удвох зі звичайним моїм
Із дітьми та з котом чудним
Називаємось ми
Сім'я…
"Двокімнатна на чотирьох (п'ятий кіт, та він – без прописки), Де, буває, скипають мізки Від проблем, немов молоко," Гарний вірш! Та сім"я буде щасливою всюди!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та сім"я буде щасливою всюди! 
