Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дмитро Овсієнко 86: Так хочеться у лісі опинитись - ВІРШ

logo
Дмитро Овсієнко 86: Так хочеться у лісі опинитись - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Так хочеться у лісі опинитись

                                       Так хочеться у лісі опинитись,
                                       Коли багато невідкладних справ,
                                       Немов із чаші, його запахів напитись,
                                       Я день і ніч би в душу їх вливав.
                                      Чи листяним є ліс, чи мішаним, чи хвойним,
                                      Чарівне, мабуть, завжди щось присутнє там,
                                       Як в нього я ввійду, щось робиться зі мною,
                                       Немов потрапив у зелений, дивний храм.
                                       Дерев верхівки розмовляють десь високо,
                                       В цей час для мене настає блаженна мить,
                                      Красу цю повністю сприймає моє око,
                                      А серце іноді щось може й пропустить.
                                      І так це усвідомлення мене тривожить,
                                      (Не знаю в цей момент, куди піти),
                                      Що в прогресивний час наш іноді не можу
                                      З природою гармонію знайти.
                                       Та згодом в лісі я з тривог таких сміюся,
                                      В гущавину все далі й далі я іду,
                                       Цілющого повітря не нап юся,
                                      Заплющу очі, ляжу на траву.
                                      Шумлять дуби, ялини, сосни, буки, клени
                                      Через незгоди й радості усі,
                                       Кудись далеко йде від мене все буденне,
                                      Так швидко, що незрозуміло це мені.
                                      Сльозами спокою і щастя я тут вмився
                                       І в небо синє вгору погляд спрямував,
                                        До стовбура міцного прихилився,
                                      Своєї сили швидко він мені додав.
                                       У цьому затишку ніщо лихе не мучить,
                                       Лиш дятел дзьобом десь у стовбур б є,
                                        Між листям сонце десь ховається палюче,
                                       Та променем сюди не дістає.
                                        Якась стабільність ледь вловима душу гріє,
                                   Мовляв, завжди буде все те, що було і колись,
                                        В чоло моє ледь чутно вітер віє,
                                        І я пливу, провалююсь кудись...
                                         Із лісу йду додому, сил набравшись,
                                        Робота вже ж чекає нелегка,
                                        На всі питання відповісти сподівався
                                        У лісі вічному у днину літню я.
                                        Питань хоч і багато залишилось,
                                        У нашому житті усе нелегко так,
                                        Та кленів і дубів цілющу і безмежну силу
                                        Під сумнів не поставлю аж ніяк.
                                        Стоять вони вже не одне, мабуть, століття, 
                                     Не тільки я прийду до незворушних їхніх крон,
                                        А горді і величні верховіття
                                         Сміються й тужать з нами в унісон.
                                   Ви теж якось, як час в вас є, до лісу завітайте,
                                         Як радісно, як сумно, теж до лісу йдіть,
                                       Немов по храму, по стежках його ступайте,
                                           І для нащадків його свято бережіть.

ID:  685953
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 26.08.2016 19:32:15
© дата внесення змiн: 26.08.2016 19:32:15
автор: Дмитро Овсієнко 86

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Татьяна Белая
Прочитаний усіма відвідувачами (559)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Systematic Age, 26.08.2016 - 20:31
Ліс, ліс, ліс... Глибокий і могутній...
Клас! friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: