Я березень крізь вени пропущу,
Нехай струмує сяйвом водограйним,
Радію легковажному дощу,
Немов дарам чудесним, незвичайним.
Небесну просинь вип’ю по ковтку,
По піднебінню хмарки поганяю,
Відчувши силу сонячну, легку,
Вдихну медові запахи розмаю.
Хвилини всі, смакуючи, ціню,
Їх час від часу пробую на дотик,
І вдячна долі за любе меню -
Життя дурманить, як легкий наркотик.
Колись від нього, певно, відречусь,
А поки дні нанизую на пам’ять,
В руках затримаю із бусинок якусь
Коханими натішусь голосами.
Цікаві образи, хоча деякі чомусь мені здалися недоречними, але ж це твій експеримент зі словами, чи не так? , тому не захотіла робити акцент на окремих моментах...
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю. За відгук, і тактовність. Так, це свого роду експеримент))))), а ще ті деякі "недоречні" слова іноді дозволяють мені в повній мірі передати всю гаму почуттів з деякими нехарактерними відтінками...
, тому не захотіла робити акцент на окремих моментах...
