Одна жінка юність згадала.
Яка ж то була чудова пора,
Цукерки Рачки дуже любила,
Цілий день вона їх їсти могла.
Під бік чоловіка штовхнула.
А то була недільна рання пора:
-Рачки щось дуже я захотіла,
Терпіти сил в мене уже нема.
Не врубався чоловік з просоння:
-Ну й дурість тобі в голову зайшла,
Ти б краще пішла та їсти наварила,
Бо дітям давно вже вставати пора.