Вітер, вітер, гайда в лови
Загуляєм серед степу.
Ми відсіємо полови
Всі полови до вертепу.
Нам засіяти б ту землю
Не кістьми, а тільки житом.
Не полити кров червону
Просто, на крові не жити.
Вітер, вітер, де ж те зілля
Що розшукував у полі.
Бився о небес склепіння
Та жалівся ти на долю.
Що та доля обікрала,
Крила різала тобі.
Не кричала доля «Слава»
Чи кричала та… собі.
Вітер, вітер! Ти бурлаче,
Порох сіяв по дорозі.
Знову небо тихо плаче
Загубилося в тривозі.
Загубилось, не знайшлось
Мов мале дитя у лузі.
Поки Сонце не зайшло
Посміхаємося друзі.
Поки Сонце не зійшло,
Та росою вкриті трави.
Підіймає на крило,
Спомин про бувалу славу.
