Були партократи.
Стали демократи,
Ми ж з тобою, брате,
Як колись гниєм.
Звідки ж воно взялось
Дивне слово Крати?
Чи ж від слова брати
Все, що віддаєм?
Чи від слова рвати,
Як дістався влади?
Чи від слова тратить
Вволю, досхочу?
Із суспільних коштів
Поживитись просто,
Як кермо державне
Сам один кручу.
Вам би, славні крати,
Та про інше дбати:
Про місцеві втрати,
Впевнений дохід,
Вічнії тривоги –
Знищені дороги,
Хліб, житло, автобус
І зими прихід...
Та не тут то було.
Все оте забули
Розвели, роздули
Політичний дим.
Чим вгодити краще
Дорогим трудящим?
Новим йменням вулиць,
Лозунгом яким?
І пішли веселі
Пристрасні дуелі.
Пару років вели
Тріскотні вогонь.
А поки щось буде,
Хтось там щось спорудить
Дещиця й прилипне
До чіпких долонь,
1991
