як уповільнити швидкість колооберту серця довкола твого зап'ястя,
коли не допомагають вже ані келих червоного напівсолодкого натще, ані вранішня йога?..
із заходом сонця проступають на білих шпалерах тіні, немов гематоми,
густішає дим, осідає вільними радикалами в бронхах..
і не пишеться мені, і не спиться - день вчорашній не випускає з обіймів сьогодні,
на межі між балконом та прірвою водоспадом шумлять зачесані вітром яблуні,
і здається мені, ніби крізь хвилі темряви, я чую гортанний, як від струни контрабасу, голос,
що, немов корабель посеред шторму, то виринає, то знову тоне:
"Алло, Аллочко.."
як повертається злодій на місце злочину, я повернусь за тобою, як тільки розквітне бузок,
як тільки нестерпна травнева задуха корсетом затисне ребра,
бо ж мовчати про тебе відкрито - це те саме, що грати в російську рулетку,
з кожним віршем крутити барабан револьвера,
гладячи вказівним курок.
чи знаєш ти, коли майже нічого не їсти і спати по три години, немовби Микола Тесла,
відчуваєш себе без алкоголю напівп'яною та напівбожевільною?
певно, коли мільярди років тому вибухав Всесвіт,
Бог був голодним та сонним, та над усе це -
закоханим..
я б говорила з тобою так, як і зараз, смакуючи кожне слово пошепки,
мішаючи сіль із тушшю, помаду - з цілунками,
але місто надійно сховало тебе, немовби жебрак єдину монету під підкладку старого жакета.
як же я ревную
тебе до нього..
