«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє» – ці слова латиною важко побачити знизу. Саме вони написані під двометровою скульптурою задумливого Ісуса на даху каплиці у Львові на площі Катедральній, 1. Христос із сумом дивиться донизу, на щоденну людську суєту.
Іконографія скорботного Ісуса найчастіше зустрічається в народному мистецтві, у придорожніх каплицях. Чому саме таку скульптуру вирішив поставити на родинній каплиці заможний купець угорського походження Боїм? Цього достеменно не відомо, як і не виявлено ніяких первинних витоків, невідоме ім’я автора цієї знаменитої скульптури.
----------------------------------------------------------------------
Присів Ісус біля Хреста спочити,
За вік бентежний тихо помоливсь.
Він рани свої вирішив відмити,
Він долю свою вирішив змінити,
А в небі синім батько зажуривсь.
Чому не йдеш до рідної оселі?
Одна сумує в вічності зоря,
А на Землі блукають всі в пустелі…
На цій Землі відкриті в пекло двері,
Людські гріхи - дорога вороття.
Пробач мені! В отарі все ж багато
Тупих, бездумних, ситих баранів.
Вони стоять у черзі до розтрати,
Вони мовчать, коли пора вмирати…
Моє дитя, спіши скоріш в наш дім.
Не зможу, батьку, я у тебе жити,
Цвяхи не вічні, рани зажили.
Цей Хрест не мій! Пора його спалити.
І Хрест новий не треба вже святити.
Повір словам і більше не жури.
Присів Ісус, він вирішив спочити.
Ти, Янгол, в небі двері зачиняй.
Він нову книгу вирішив відкрити,
Молитву нашу вирішив змінити.
Ти, Боже, сина рідного віддай!
09.12.2015
