Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): У дня поминального дати немає - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Георгію.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Віталію.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Наташенько.
палома, 09.05.2016 - 22:44
Ми не знаємо про життя земне, але душа нам підказує постійно! Вона тішиться від добра.Як у Вас: ...згадати, припасти до сліду, "пробачте"-сказати...І потепліє навколо... Все правдиво Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам щиро.
Олег М., 09.05.2016 - 18:18
Не знаєм життя неземного, тому і не задумуємся про сенс буття.... В душі заспокоєння, але і дуже сумно...
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Олеже. Згодна з Вами.
Світлана Крижановська, 09.05.2016 - 18:11
Дуже гарні теплі рядки. Вчора була на кладовищі - стільки людей було! І дійсно на душі стало спокійніше. А мій чоловік сказав : "Стільки поховано тут людей! Щоб усвідомити життя, варто частіше відвідувати кладовище" - цього не заперечиш!
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланко. Правий Ваш чоловік. Бачимо лише могилки, а під ними не лише людські останки, там долі, свої трагедії.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Ніночко.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Нілочко.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніночко.
Зоя Журавка, 09.05.2016 - 14:07
Це ж так гарно написано... І кожен знаходить спокій для душі, відступає на задній план суєта-суєт нашого будення. Ми провідуємо померлих, розповідаючи про свій біль і радість. Зустрічаємо однокласників, односельчан, які живуть в інших містах, констатуємо факт, що ми таки старіємо і переосмислюємо життєві цінності. А ще цей день є повчальним для наших дітей і онуків, бо видно ж як хто ставиться до своїх рідних, живих і померлих. На скільки є міцними родинні стосунки. І кожен розуміє, що життєва стежка кожного цого місця не омине якби нам цього не хотілося.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Зою, за розуміння.
|
|
|