відтепер я маю причину, аби не тільки лишатись у цьому місті, яке, по правді, до мене геть збайдужіло, але і просто - лишатись.
завдячую Юрію Володимировичу* та Юрію Романовичу* не тільки тим, що мають ім'я мого батька -
а й тим, що усе-таки крізь тисячу кілометрів мене до Львова привели..
чи знаєш ти, що вірші мають магічну властивість крізь одяг торкатись
до серця?..
знав би ти ще і те, о господи, наскільки ти схожий до Неї..
чоловічий варіант, єдиний у своїй справжності, який вартий кохання.
коли я писала, що ти - найпрекрасніша у моєму житті людина,
я ані на кому, ані на літеру не скривила душею..
я сильніша, аніж може видатись з першого погляду.
стеблик квітки витончений, делікатний, але навіть асфальт тріскає попід його натиском, немов атакували, нехай іграшковим, але - бульдозером..
той чоловік, що ненавидить жінок, не мене скривдив - а регулярно, завзято, уперто кривдить самого себе.
бо чи можна придумати собі гіршу покару, аніж щомиті видавати з себе тварину,
тварину, у якій, окрім інстинктів, не живе вже нічого?..
допоки я маю твої ім'я та по батькові, номер твого телефону, допоки я знаю, де ти працюєш,
допоки в мене ще є голос твій, так само сухий та шершавий, як шкіра твоїх долонь,
усупереч всьому, що сталось зі мною
я маю причину лишатись.
я маю причину лишатись
живою..
*Покальчук та Іздрик.
ID:
665262
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.05.2016 17:27:20
© дата внесення змiн: 11.05.2016 17:27:20
автор: Майя Грозова
Вкажіть причину вашої скарги
|
