Я студент-філолог,
Мов багато вчу,
Я працюю швидко,
Наче Пікачу.
День і ніч я п́ишу
Мови,мови,мови
Ніколи не закінчу
Ніби якась змова
Проти моїх ручок,
А також проти рук
А ще мене там мучить
Наш старий фізрук
Він нас загружає,
Ніби ми спортсмени,
А я пишу про мови
Пишу на різні теми,
А ще я креслю схеми.
Я ж простий філолог,
А не математик
Нащо мені знання
З клятого вишмату
Я і так багато
Вчу тих клятих мов
Краще я піду в солдати
Там робити «ати-бати»
Приїжджати буде мати,
«Передачки» віддавати.
Будуть мене там кормити,
Ще й леліяти й любити,
Бо солдати наче діти,
А «комбати» як батьки….
Та хоча,там також тяжко
Піду краще на роботу
Зароблю собі на хату
Та й буду жити без турбот.
Але ж треба на роботу
Кожен день ходити знову,
А я хочу без турбот тих,
Все життя своє прожити.
А взагалі я хочу знову,
Вчити в ВУЗі кляту мову
Загалом я хочу всюди,
Але я чекаю чуда.
І не ходжу я на пари,
Бо з життям одні «запари»
Я не можу зрозуміти
Як й куди себе подіти.
Загалом я хочу всього
Та не отримаю нічого
Буду вчити кляту мову
І не робити знов нічого.