Неслухняне мишенятко
Жило-було мишенятко, мало маму, мало й татка,
Разом жили у норі, що зробили у дворі.
Гарне було мишенятко, і раділи мама й татко,
Лиш одне було погано було дуже неслухняне.
Піде мама по зернятка, робить шкоду мишенятко,
То у двері виглядає, то віконце відкриває,
А то вискочить у двір, де живе пухнастий звір.
А до цього слід додати, що крім цього мишеняти,
Жила кицька у дворі, мала гострі пазурі.
Мама й тато кицьку знали, і не раз попереджали,
Як не має мами й тата, не виходити із хати.
Кицьку Маньку добре знали, просто так не дратували,
Знали всі сердита киця, з нею краще не свариться.
Полюбляла киця вранці танцювати свої танці,
Як спіймає горобця, грає з бідним без кінця.
То підкине, то підбросить, то в зубах по двору носить,
Знали всі у тім дворі про котячі пазурі.
Нерозумне мишенятко, не хотіло слухать татка,
І хоч гарні вушка мало, все повз вуха пропускало.
Якось вранці мишенятко, що не слухалося татка,
З нірки вискочило в двір, а йому назустріч звір.
Кицька Манька проспівала:
- М-я-я-в! На тебе я чекала,
Час сніданку підійшов, дуже вчасно ти прийшов.
Заволало мишенятко: - Ой, рятуйте, мамо, татко!
Тільки вийшов я у двір, як напав на мене звір.
Чемно мовив: - Добрий ранок!
Щось казав там про сніданок,
Тож рятуйте від біди, буду слухатись завжди.
Як почули мама й татко, що волає мишенятко,
Зразу кинулись туди, рятувати від біди.
Знав татусь і миша-мати вдвох їм кицьку не здолати,
Тож зібрали ще мишви, що не видно і трави.
Рятувати мишки долю, ще прибігли й миші з поля.
Чималі вже мали сили, ще на поміч запросили,
Пса сусідського Полкана, щоб дав киці прочухана.
От прибігли всі у двір, там де був пухнастий звір.
З мишенятком в квача грає, то відпустить, то спіймає,
Грає киця, аж мурчить, мишенятко лиш мовчить.
Р-р-р-гав! – промовив пес Полкан, – Буде тобі прочухан.
Добре кицю тебе знаю і давно спостерігаю,
бешкетуєш у дворі, від зорі і до зорі.
То горобчика спіймаєш, то дитину налякаєш,
Віддавай нам малюка, бо намну тобі бока.
Кицька Манька затремтіла й мишенятко відпустила.
І не думала пручатись, – Я хотіла лиш погратись
з мишенятком у квача, він чомусь почав кричать.
Забирайте вашу мишу, у дворі хай буде тиша,
Мишеня хай місце знає, маму й тата поважає,
А як виросте у мишу…. поговоримо пізніше.
З хижим блиском у очах, зникла Манька у кущах.
Рада мама, радий татко, врятували мишенятко
Від котячих пазурів, звір страшний його не з’їв.
З того часу мишенятко маму слухає і татка,
Як немає мами дома, ве відчинить він нікому.
Добре мишка пам’ятає, як з мишами кицька грає.
Любі хлопчики й дівчатка, маму слухайте і татка,
Будьте чемними завжди, і не буде вам біди.
ID:
672276
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 14.06.2016 18:23:59
© дата внесення змiн: 14.06.2016 18:23:59
автор: Harry Nokkard
Вкажіть причину вашої скарги
|
це я за кішку подумала, бо коти мої улюбленці.
