Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Туленко: Вільям Шекспір «Монолог Гамлета» (переклад Володимира Туленка) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 16.06.2016 - 19:23
Дякую ще за один варіант перекладу - буде мені над чим посидіти ввечері Я люблю порівнювати - це цікавий досвід і своєрідне лексико-семантичне дослідження. Свого часу я зробила один переклад сонета Шекспіра, а потім пізніше прочитала варіант Маршака... Було приємно дізнатися, що Маршак і я (студентка) працювали над одним твором
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 16.06.2016 - 14:53
Прочитала і скажу, що український варіант сприймається добре на слух, хоча є в мене деякі зауваження, але мабуть це дрібниці у порівнянні з тією роботою, що Ви зробили...Пізніше вивчу більш детально всі 3 варіанти і порівняю їх між собою І ще одна порада: не пишіть, що це ваш переклад у назві твору. На цій сторінці Ви тричі вказали, що Ви перекладали - це недоречно... Володимир Туленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі.Насправді є не менш гарний переклад на російську мову, ніж це зробив Пастернак. Може Вам буде цікаво? На все добре, пані Ольго! Уильям Шекспир Быть или не быть. Монолог Гамлета Русский вариант (перевод Г. Авшаряна). Так быть или не быть – вопрос вопросов. Что ж выбрать нам, когда судьба зловещей Стрелою вламываясь в грудь, ужалит? Быть может сон? Да, мир иной, блаженный, В котором нет тоски, тревог душевных. Свободен ты во сне (и счастлив, может) От всяческих забот и угнетений. Как не томиться, не желать, не жаждать В него мне погрузиться с головою И снов вкусить манящие веденья, От суеты оков освободившись. Но что приснится нам? В какие дали Нас занесет в бессуетном том мире? А здесь – все тот же гнет, и та же гордость; Неравенство людей и притесненье Одних другими – и с надменным взглядом. И вот еще: любви неразделенной - Страданье, боль и ревности пороки. Но ведь могло б иначе быть все в мире: В спокойствии, неведомом доселе. Теперь же – ныть под тяжестью работы. О если б мог в том мире сновидений Остаться, пребывать и наслаждаться, Но нет, увы, к земному возвращаюсь… А что же там, в неведомых пределах? Быть может, также - муки? Или радость? Заоблачное манит и пугает. И мысль теряет силу и решимость, А дерзкие идеи - под сомненьем Бледнеют, сокрушаясь и меняясь В энергии и яркости, и в силе. И наконец – безмолвие, молчанье… Офелия, в твой час молитвы, нимфа, Ты помянуть грехов моих не забывай. |
|
|