|
Два ангели зібралися на раду.
Той, що старіший, строго запитав:
- Яку на цей раз вигадав заваду?
Підказки підопічний помічав?
- Живий. Працює. Скніє ще надія.
Говорить, що робота – хоч міняй!
Я двічі сон йому наснив. Не сон, а мрія!
Не спам’ятав його, не зважив, хоч стріляй.
- А що робота?
- Як у всіх: начальство, слухи,
Ще перекури, метушня і все таке…
Боїться боса, тож непевні має рухи.
- Страхи́ прогнав? Завдання ж це легке.
- Та ще би пак. До фірми, до під’їзду
Крильми махав, аж хмари розігнав.
Іще… його по вуху трішки дзизнув,
Щоб хоч на мить він сонечко впізнав.
- Ото біда… А що після роботи?
- Все те ж: скупивсь, зварив чи ні, поїв,
Ще в телевізорі щось глянути не проти,
Та в Інтернеті з кимось гомонів.
- А телевізор ти не пробував зламати,
Та відключити Інтернет йому зовсі́м?
- Зламав. Додумався нови́й придбати.
Інет – аж на п’ять діб в добро усім.
Так він, небога, майже аж до ранку
Стирчав у себе в офісі, дивак.
У них так можна. Певно, лихоманку
Трудоголізму мають. Не інак!
- А в вихідні що бідолаха робить?
- Спить до обіду, потім прибира.
Надвечір – з друзями у бар якийсь заходить.
Мабуть що «бар» – це та іще мура!
Бурмочуть всі безглузді словоплетні,
Горілка, музика, додому за півні́ч.
Похмільний стан, ті ж зранку телебредні,
Чи знову Інтернет. Ну, певна річ!
- Все зрозуміло, потім знов робота.
І так по колу день-у-день... Одначе, стеж!.
- Не можу вже з таким, якась нудота.
Ну, ні фантазії, ні мрій…
- І я про те ж.
А незнайомка по дорозі на підборах
З принадно-ніжним запахом парфум?
- Ну, ображаєте! В метро (якась умора)
До купи звів, до носа ніс штовхнув.
Так мій тюхтій (назвав його б грубіше):
«Пробачте, про́шу». Й тупо відійшов.
Поринув у думки свої, щось пише,
Якусь, мабуть, цікавинку знайшов.
- Ну а вона?
- Живе зовсім близенько.
У супермаркет разом їх водив.
- У черзі в касу бачаться частенько?
- Все по інструкції. Ба, навіть більше див:
Автобуси, метро, таксі задіяв …
Де тільки міг, вже скрізь благословляв.
- Що ж, молодець, хвалю. Ти вірно діяв.
А долі лінії ти їх перевіряв?
- Та суміщаються, у тім то все і діло.
Ну, не під силу мабуть їх звести.
- Не скигли так. Мені все зрозуміло.
Сильніші засоби уже пора ввести.
Що там у нас?
- Аварія, пожежа, безлад, криза,
Температура з грипом, перелом,
Важка занадто й незручна валіза,
Крадіжка сумки, злива чи погром…
- Ну досить. Досить вже все називати.
Вважай, «добро» отримав на «крайняк»
Одне щось тільки з цього можеш взяти.
В ім’я кохання, хай же буде так!
Мораль же притчі – Охоронця мрія:
Побачте шанси, що дарує Бог для вас.
Щоб Ангел крайні міри не задіяв,
Знайдіть можливості, бажання, силу, час.
ID:
680957
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 31.07.2016 00:08:34
© дата внесення змiн: 31.07.2016 00:13:31
автор: Інна Серьогіна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щиро дякую! 
