«Я поцілунком пальчика руки
Твоє жадане лоно відкриваю
І чую, як тріпочуть пелюстки
Тієї квітки, що мене чекає.
Я ледь торкнусь її і відступлю,
Як мудрий полководець перед боєм,
А потім знову пальчика пошлю
В атаку, мов хороброго героя».
Степан Галябарда. «Романс Казанови». Збірка
«Кохайте жінку».
Прошу я вас, дівчата, не ходіть
Із молодим брюнетом чи блондином,
Що не уміє якісно любить -
Орудує і думає но хріном.
Лише свою задовольняє хіть,
За подругу не думає, «махалець», -
А я у ділі цім пускаю в хід
Могутню зброю – свій хоробрий палець.
І «повоюю» декілька годин…
Даремно ви, красуні, смієтеся,
Бо у блондина - хрін лише один,
А я героїв-пальців маю десять!
