Я вчусь терпіти і втрачать.
Моє таке життєве кредо:
Хороше в людях помічать,
І на ногах стояти твердо.
Стерплю своєї долі гру,
Боротись буду я поволі.
Вагання й сумніви зітру.
Тепер я буду в іншій ролі.
Коли спіткнуся на дорозі,
А друзі будуть глядачі,
Сама піднятись буду взмозі.
Знайду потрібні я ключі.
Я посміхнуся їм у очі.
Скажу упевнено: прорвусь!
І будуть ці слова пророчі;
Назад уже не озирнусь.
Мої думки на позитиві,
Бувало й гірше ще колись.
Але тепер не ті мотиви.
Нові думки вже прижились..
Пройшла тепер переоцінка,
На друзів інша вже ціна.
І перегорнута сторінка.
І не потрібна ця війна...
Так, Надюшо, в житті є не тільки свята, але й буденні дні, коли нам треба приймати якісь гіркі обставини. Але ж ми сильні і витримуємо різні випробування. Сподобався вірш своєю визначеністю та душевністю. ЛЕГКОЇ ХОДИ ВАМ, НАДЮШО, ШЛЯХАМИ ДОЛІ У ТАКОМУ НЕПРОСТОМУ СЬОГОДЕННІ!
Гарно сказали, Наталіюю. Але в житті не все залежить від настрою.. Ми живемо серед людей, різних людей.. То багато чого залежить від їхнього характеру...Псують настрій іншим, коли у них його нема... Та прорвемося!