... А ще би в дверях хтось стояв, а ще в вікні б хтось фіранкою, маленький поштовх. І дома. І спокій. А поруч любов, безме е е жна така. І стоїш такий, заколиханий, задуманий, замріяний. І дякуєш за життя. Смієшся портрету, обіймаєш голубку, і хочеться молитися. За всіх. І хочеться любити. І пробачив всім. І слово ворог тобі не знайоме, є любов. Сідаєш на канапу, і так тобі добре. І так тобі тихо. А спомини так і летять. І бачиш дітей біля хати, курносих. І білих гусей шо про шось шепелять. Бачу воду, кудись листя несе. І дороги. Круті, прямі, з перепонами, чисті. Бачу своїх, і знову бракує слів. А я і не говоритиму..." Ви і так зрозуміли про шо я.