Заберіть мене хто небудь,
Десь подалі...я більше не можу,
Я не можу дихати тут,
Я постійно в якійсь тривозі.
Та нехай тільки йдуть дощі,
Ніби так на душі спокійно,
Я тоді із собою на ти.
Тоді сліз моїх ніби не видно.
Щось не так , все настільки не те..
Осінь вносить свої корективи..
Навкруги все чуже, не моє.
У душі щось сидить депресивне.
Ех..поїхати б десь за край світу
Я так хочу в далеку дорогу..
Відпочити..вдихнути повітря.
І абсурдно хотіти додому.
