В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
Там, де потік, дівчина зупинилась.
І пильно так на мене подивилась.
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив її серце!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив твоє серце?
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
В гори Карпати біжить стежина,
До хлопця свого спішить дівчина.
Він на горі високій милу чекає
І піснею на трембіті її викликає.
Спішить дівча через потічок стрибає,
Спішить, бо її милий чекає...
Тембіта голосиста понад горами лунає,
То вівчар молоденький на ній виграває.