Скільки води утекло,
Скільки вже весен минуло.
Та материнське тепло
Пам’ять моя не забула.
Я вже немало пройшов,
Внуки мої підростають.
Того ж ніде не знайшов,
Що без матусі втрачають.
Мамо! Як тяжко бува,
Хочеться так пригорнутись,
Добрі почути слова,
Знов до життя повернутись.
Твої слова чарівні
Сили б мої поновили,
Віру й надію б мені
В крила ослаблені влили…
Цьому ж ніколи не буть –
Богом так створено в світі.
В пам’яті лише й живуть
Спогадів радісні миті.
Спогадами дорожіть.
Неньку свою пам’ятайте,
Більше за все бережіть!
Вона ж не вічна – це знайте.
Скільки води утекло,
Скільки вже весен минуло.
Та материнське тепло
Пам’ять моя не забула.
