Не стримуй кохання, якщо воно рветься в політ,
Нехай твоє серце сполоханим птахом тріпоче.
І вже неважливо — пройшло скільки зим або літ,
Якщо відчуваєш: душа це кохання так хоче!
Нехай твоя пам'ять зітре із сторінок все те,
Що стало колись дням щасливим твоїм на заваді.
Повір, всі минулі страждання — даремні, пусте,
Якщо опиняєшся знов у солодкій "осаді".
Прийми в своє серце любов, миті щастя лови,
Вірші всі свої присвяти цьому вибуху свята...
Й рядочки прийми, що постукають в двері твої,
Якщо твоя вирішить доля кохання забрати.
