І от коли ти вранішній сон пройдеш, прокинешся і встанеш, тебе знову осінить думка , а може і не одна. Ти сидітимеш звісивши ноги, розхитуючи їх як мала дитина.
Космос в твоїй голові бурлитиме, комети літатимуть все скоріше і скоріше , а серце битиметься все швидше і швидше.
Ти подумаєш, а що як??
-що як я зумію перебороти всі свої злі сторони і бути на боці світла;
-що як я зумію допомогти і йому і йому і йому , зовсім не просячи взамін нічого;
-що якщо я не такий простий і спіральки що в мені літають немов бджоли, трудяться, гомонять, і я можу все, хоть і в цьому не рідко сумніваюся;
-що якщо я молитимусь за ворогів своїх , я таким чином спасу дві сторони потопельників;
-що якщо я можу кинути якір на дно зневіри, на дно спогадів не найкращих, обіди, злості, і залишитися на віки́ там;
-шо якщо я зумію виростити паросток з якого буде гарненьке деревце;
-що якщо я не відповім злом на зло, а поцілую кривдника; хто буде більше здивований він чи я.
-що якщо планети все-таки знають менше аніж їм приписують, а всесвіт таки криється в Тій книзі;
-що якщо зробити день відкритого серця, багато туда увійде, і чи вдасться комусь вийти звідти;
-що якщо крихітний крок може зробити оберт твого життя на 180; а ти просто не хочеш йти;
-що якщо???
І так мовчки, щоранку, звісивши ноги як дитя, крутиш планети в голові, міркуєш, осінюєш сам себе, смієшся про себе, ще дещо додумуєш, докручуєш, допаюєш. Занотовуєш. Все. Сигнал в всесвіт подав, чекаєш на відповідь.