|
Сталася ця історія в ті часи, коли і сонце світило яскравіше, і небо чистіше було!
А саме в період своєї юності.
Як зараз пам'ятаю! Було мені років так 16.
Випросив я у діда свого, прадідівську стареньку «тулку» - піти на місцевий ставок в очеретах посидіти. Може щось і добуду!
Чесно кажучи, у нас доброго нічого не водилося, тільки дрібна дичина із роду пастушкових.
Сидиш бувало з вудкою, ловиш рибу, а Погониші і Камишниці в очереті під твоїм носом шмигають туди - сюди. Страху ніякого - простягни руку і схопиш вертляву грудку пір'я за хвіст!
Ось він, заповітний момент - мені дали стареньку рушницю, та пару патронів -
за словами діда, мені більше не знадобиться!
У моїх руках опинилась звичайна рушниця ТОЗ - Б, просте як світ, але в той же час воно заворожувало своєю плавністю ліній і своєрідною красою.
Саморобний приклад виконаний зі знанням справи, і відмінно лягав в плече, дерево цівки було дбайливо відполіроване руками мого прадіда за довгі часи полювання. Потертості дерева і відчутний шат стволів розповідали про довгу і віддану службу цієї рушниці своєму господарю, а ось тепер воно в моїх руках.
Від рушниці віяло якимось незрозумілим теплом, наче втомившись від лежання в скрині, на печі, антресолях, всім своїм єством цей чудовий «інструмент» радіє, що знову бути полюванню!
Вирішено, виходжу рано вранці!
Увечері, на подив усіх, я лягаю рано спати, попередньо протерши і перевіривши рушницю.
Але сон перед полюванням - це не сон, оскільки нормально заснути я так і не зміг, тільки ворочався з боку на бік.
Пів на п'яту ранку - пора!
Тихо встаю з ліжка, одягаюся, беру рушницю і виходжу за поріг!
Ніч зустрічає мене своєю прохолодою! Десь співає цвіркун - небо вкрите зірками.
Пес піднявши свою заспану морду дивився на мене з питанням - куди це я в таку рань, але через мить він знову вже заснув.
І ось я йду знайомою стежкою до ставка. Дивно, у день на цю дорогу часу завжди менше йшло, а зараз мій шлях, як мені здалося, був мало не в половину довшим.
Нарешті ставок! Від води віяло прохолодою, повітря наповнювалося великою кількістю різних звуків, сплесків, запахів ...
Присівши на березі, зарядив рушницю. Латунні гільзи злегка побрязкуючи лягли у патронник. Клацнув затвор …
У цей момент здається, що - щось змінилося! І ніч не ніч, і страху немає! І ніби темрява - як завіса, яка переховує за собою щось таємне, невідоме!
У темряві продираючись в найближчі кущі, мій шлях проходив якраз по зрізу води!
Крок, другий, третій ... Хлопання крил в двох метрах від мене, і майже відразу ж сплеск посадки - серце шалено калатає, піднімаю рушницю…
І куди стріляти? Я ж не бачу навіть кінчиків своїх стволів!
Проходжу ще кілька метрів, і знову невидима птаха злітає з води і сідає вже далеко від мене! Я ховаюся в кущі і покірно чекаю світанку слухаючи комарине дзижчання!
Ось, зірки почали згасати, а небо світлішати! Я навіть можу вже роздивитись дрібні деталі рушниці, які вкрилася вранішньою росою.
Здалеку до мене долинув звук пострілу – мисливська зоря почалася! Подумки побажавши "Ні пуху, ні пера" я пильно вдивлявся у водяну гладь - але марно. Тінь яру не давала роздивитись бодай щось на воді, лише легкий вранішній туман піднімався в височінь, немов хмаринка яка прилетіла з неба втамувати спрагу.
З кожною хвилиною ставало все світліше і світліше. Повітря почало наповнюватися звуками ранку! Я сидів і як зачарований дивився на це свято природи! До мене долинали звуки далеких пострілів, які непокоїли мою уяву і надавали мені все більше нетерпіння.
Але треба було чекати, на воді до сих пір нічого не видно.
Коли ж сонце піднялося настільки, і я зміг роздивитися все на воді, то там вже нікого не було! Зльоту я не чув, а це значить що птахи просто зникли в великих кущах очерету, і витоптати їх без мисливської собаки неможливо.
Далеко над полем пролетіли три або чотири гусака, але вони йшли поза зоною пострілу, тому я проводив їх тільки поглядом.
Я розрядив рушницю, гільзи впали в кишеню і злегка дзвякнули.
Потягнувшись, вдихнув свіже ранкове повітря - вдихнув на повні груди, і ні як не міг ним надихатися!
Спів птахів, дзижчання комах, сплески, скрипи, тріск ... Все змішалося в одну прекрасну музику - музику природи! Закривши очі - ловлю кожен звук, намагаючись вслухатися, і не пропустити ні нотки музики яку виконує сама природа ...
Додому я повернувся з відмінним настроєм і повним сил, адже у мене не було до цього, такого прекрасного ранку як це!
Хтось скаже: мовляв встав рано, просидів дарма, прийшов без трофея ...
Але ж трофеїв того ранку я добув безліч! Це і тиша ночі, і хлопання крил, і спів птахів, і схід сонця і невеличкий табун гусей які пролетіли повз мене.
Адже в місті всього цього немає, тому духовне усамітнення з природою особливо цінне, ніж щось матеріальне.
Ось і зараз, через роки я не перестаю цінувати це усамітнення. Для мене все в полюванні цінне, як результат, так і сам процес. І практично завжди у мене в кишені знаходиться фотоапарат, якщо вже рушниця буде без пострілу, то я принесу додому купу хороших фото. Короткі моменти проведені на лоні природи активують в нас ті відчуття, від життя в місті стали притуплятися!
Ось поживіть з тиждень в селі, погуляйте по лісу, по полю - адже після всього цього і око гостріше, і слух краще, і нюх тоншим стає, та й помічаємо ми тоді навколо себе набагато більше ...
ID:
702321
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.11.2016 08:45:52
© дата внесення змiн: 23.11.2016 08:45:52
автор: kleshenko
Вкажіть причину вашої скарги
|
