Зібралам сі нині зрані до святої церкви:
Звізди світят, як лямпи, та й місяць не меркне.
Так сі щиро придивляю- хто передомною?
А то Гані- коліжанка, суне як сувої.
Так вже суне, як той трактор- глибоко вдихає,
А вже дальше ніц не чую, чи шо видихає.
Здибалам сі з свойов Ганков, аж їм сі збудила,
Питаю сі- "Шо сі стало, шо ти наробила?"
Така стала Гані кругла- возом не об'їдеш,
Так чалапає поволі, ніде з нев не підеш.
Ганю люба, шо сі стрисло, шо сі з тобов стало?
Цівком вочи ти заплили, кругом їдно сало.
Юш так Ганю не світкуй ті Різдвяні свєта-
Ніц не їла с, тілько хліб та туті котлєта.
Кобасу та шинку- з хріном, їлас на сніданє,
То тепер не маєш місця на старім дивані.
Навіть кости з холодцю смокталас, як пипку,
А Іванови с давала їсти їдну рибку.
Засох бідний хлоп на шкварок- без холестеролю,
Дай му трохи того зісти- дай хлопови волю.
Кажут люди жи в тім Львові (не буду брехати),
Стоят такі машини, би туто зигнати.
Донька твоя десь у світі, та й син в Гамериці,
Най ти жінко то заплатєт- най спаде купиці.
Пий святу водицю, Ганю, ніц вже не поможе-
Де ж твій розум, Ганю, був- Боже, милий Боже...
Отримала таке задоволення,читаючи, а ще перед очима постали черги у магазинах до м’ясних прилавків перед святами. 
Колоритно, Лесю! Лемківською? 
