Із занедбаних мертвих квартир
Ледь помітний вчувається ритм
У витті незакритих фіранок,
Що облишили люди в сльозах
І побігли із стін та й до арок,
Де їх бог збудував в небесах.
Із занедбаних мертвих квартир
Розлітається сніг чи то пил,
Чи то прах ізгорілих покійних,
Що поснули навік та й за мить?
Ох, а скільки було там їх мрійних,
У яких ще багряна кипить...
Із занедбаних мертвих квартир
Я деінде вслухаюся в крик
Тих єдиних шматочечків часу,
Перелитих тіня́ми в стінах,
Заколисаних звуками страху:
"Я не хочу вмирати..." І бах!
І у скронях моїх барабан
Відбиває глухі: бам-бам-бам!
Осідає на голову пил,
А я чую лиш плач і той крик.
Із занедбаних мертвих квартир...
Із занедбаних мертвих квартир...
23-24.01.2017
