Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Тарасівський: Павло Чубинський, син свого народу - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Володимир Кухарчук, 16.02.2017 - 18:12
Це добре, п. Максим, що Ви згадали про одного з співавторів Гімну. Але основним автором все таки є не Чубинський, а його товариш, студент М. Вербицький-Антіох. А Чубинський є ініціатором приспіву... Почитайте мої варіанти гімну України. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207609, http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204593 Особливо "ссилки" в коментарях, де і описується історія написання державного Гімну. Ви, як я бачу, маєте відношення до музикального життя України. Тому і цікава ваша думка. З повагою - Володимир Максим Тарасівський відповів на коментар Володимир Кухарчук, 17.02.2017 - 09:51
Дякую за коменар, шановний Володимире.Питання авторства - взагалі питання непросте. Загальновідомо, що ідеї таких творів як "Ревізор", "Мертві душі", "Дванадцять стільців" дали особи, які не є та не вважаються авторами цих творів. Іноді ситуація виявляється більш складною, доходить і до свідомого, півсвідомого, підсвідомого плагіату, як це трапилося з Марко Вовчок, або з небіжцею Каомою та її Ламбадою, або з піснею My Sweet Lord Джорджа Харрісона. Це дуже непросте питання, а коли потрапляють до суду, в публічний простір - скандальне, болюче та вартісне. Процеси тягнуться роками - а іноді десятиліттями (з Харрісоном судилися аж 30 років!). Що стосується гімну. Дійсно, є більше одної версії авторства, є спогади кількох осіб, які нібито були присутні в тій кімнаті на Великій Васильківській (якшо не помиляюся), коли вперше з'явився аркуш із текстом. Хтось пригадує, що Чубинський вийшов на деякий час і повернувся з текстом; хтось розповідає про студентів довкола Чубинського. Ще існує юридични факт - зазначення в законі імені автора. Таким чином, питання авторства в юридичній площині на даний момент можна вважати вирішеним, а в історичній - розглядати як простір для досліджень. Бажаючі є, такі проблемні ситуації завжди викликають увагу дослідників та інтерес публіки. Що стосується, власне, ідеї створення нового гімну - я категоричний противник. Це питання ґатунку, що здатен розшматувати наше і без того пошматоване суспільство на непримиренні табори. Не на часі. Як на мене, на часі це питання та ця дискусія ще довго не буде, а краще - ніколи не буде. І тому, що пісня наша - історична реліквія, спадщина, надбання, засіб ідентифікації. І тому, що пролито крові заради неї чимало. І тому, що сьогодні кров ллється, і краю цьому нема. І тому, що консенсус з таких питань, особливо в пост-колоніальних суспільствах, знов коштуватиме крові, не водиці, і кров буде, а консенсус - хтозна. І тому, що особисто мені пісня дуже подобається. далі буде... Максим Тарасівський відповів на коментар Володимир Кухарчук, 17.02.2017 - 09:58
Тут також важливий історичний контекст. В середині ХІХ ст. в багатьох слов'янських народів, що поневірялися по імперіях "титульних" націй, виникли дуже схожі національні гімни, які згодом здобули статус державних. Україна - не виняток, вона також взяла участь у загальноєвропейських процесах та почала вибудовувати і власну ідентичність, і власну державність. Отже, наш гімн пов'язує нас не тільки з минувщиною, як нашою власною, так і наших сусідів, а й з широкою родиною слов'янських народів, що з давних давен мешкають в Центральній і Східній Європі. Гадаю, такий зв'язок чогось вартий; можливо, оця спільність могла би допомгти нам вирішувати наші справи з сусідами та налагоджувати наше буття в спільному європейському домі. Така моя думка. Дякую Вам за коментар і увагу.
Вікторія Т., 30.01.2017 - 06:39
Хоча зараз подекуди й критикують якісь слова із цього гімну, але, як на мене, є в ньому і велич,і відданість Україні, і рішучість її захищати. Музика немало цьому сприяє. І поет, і композитор заслуговують на нашу пам'ять і вдячність.
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 30.01.2017 - 06:47
Тс! - про це навіть згадувати не слід. Навіть не тому, що пісня хороша чи навпаки, а тому, що це з тих питань, що здатні розшматувати і без того пошматоване суспільство. Хай собі там хтось щось сміється чи вважає слова депресивними - то не з великого розуму. У той період (40-70 роки 19-го століття) у багатьох європейських слов'ян виникли подібні пісні, згадаємо Еще Польска не згінела, Гей славянє тощо - всі, хто не мав власної держави та жебракував по чужих імперіях, всі заходилися наспівувати одне й те саме - пісню про свою мрію. Такий був час - ми успадкували Гімн звідти, отак от. Коли буде інший час, що лишить нам інший спадок, і ми той спадок усвідомимо, тоді душа сама попросить іншої пісні, а поки що - краще не згадувати. Отака моя думка.
|
|
|