Давним-давно - у сиву днину
У стаді динозаврів виріс гей
Хоч може й не увесь — наполовину...
Яке це горе — як така тварина!
Не значно гірше, правда, ніж єврей.
Свій хобот суне до куди не гоже,
Веде себе — чого не дай Господь!
Малює губи, мастить рожу -
Ви б бачили на що те схоже!
І що несе: наш Бог є — плоть.
Ну хворе й хворе — так буває...
Усім показує свій зад,
І те, що у нього вставляє,
Й до всього світу він волає:
Всесвітній динозавро-гей-парад!
Їх діти, дивлячись не теє,
Про сім'ї стали забувать
Навіщо клопоти статеві?
Малюють з себе крутих геїв
І на обов'язки плювать...
Та далі те полізло в владу,
Як динозаври се терплять -
Накрило Кабінет і Раду -
Якого вже чекати ладу?
Хто проти буде виступать?
Хоч динозаври були дужі,
Та як пішли у них паради…
Перевелися - бо байдужі:
Кістки залишили в калюжі -
Сконало динозаврів стадо.
Давно колись було те все -
До Евріпіда й Емпедокла...
А чим скінчилося усе?
Як запустить — не пронесе!
Кінець один — усі подохли!
Мораль
Ми люди, а не динозаври.
На що рівняємось — то Храм!
Та як не бачити бедлам…
Нам зрозуміло це — що завтра...
Нам зрозуміло це,
А вам?
