Скида зима уранці по краплині
Свій жалюгідний і смішний прикид,
Що аж саму щоднини пополудні
Кидає з сорому вишневого - у стид
Весна ще рання - молода, незріла,-
У ситі сонця променя, тепла,
Та перед соромом зими іще несміла,
В калюж люстерках вроду вигляда
Росте весна у днях своїх, у сонці,
Усе живе прокльовує свій путь,
Від верболозового котика в віконці,-
Творіння Боже знає свою суть
Пташині зграйки чубляться на гілках,
Підхоплюють то в тріо , то в дует,
Летить вперід весни твоєї стрілка,-
В жасминово - нарцисовий банкет !
Чудовий осінній пейзаж, Надіє! 
НЕ ЗВУЧИТЬ ? 
