Присвячено Кармелі і Альваро
А кажуть, не буває в зрілім віці
Кохання іскри, нібито зима...
І серденько не скаче в грудній клітці,
Не грає кров... Балакають дарма,
Коли полонить - втопитесь в тій річці.
Таке ж із ними сталось. Наче в небі
Літають, під ногами - ні землі,
Десяток восьмий стукає далебі,
Потішні в пустощах, як ті малі.
Від вчора "молоді" в Аддіс-Абебі...
Ще в юності зустрілися вони,
Та розминулись, як багато інших.
Щасливі сім’ї, згодом – із дітьми,
З минулого - світлини тільки й вірші.
Звели подібні долі до пітьми…
Найважче, як у злагоді весь вік,
Тепер – без крил…чи, на однім благенькім.
І рвуться жили...Лялька - чоловік,
Що в темінь пікетований легенько -
Не на роки, а на хвилини лік...
Це потім вже те длубання в собі,
Сумління зрілого нестерпний голос,
Проблеми у нещасній голові...
Втрачає зернятко останнє колос
І світ незримий твій – лише в тобі.
Здається, що не ждеш уже нічого,
Враз світло розриває темне тло,
Бо кожен дочекається ще свого:
В холодну зиму - весняне тепло,
Щоб сходило стрімке життя зело...
Щоб знов довкілля - в океані квіту,
Висот медових сповнилось єство,
Коли душа навстріч новому світу.
Дарунок долі, справжнє торжество -
Кохання чисте з юності, без віку.
Не вирок вік зимовий чи вдівство -
Любов'ю із небес живе єство!
17 березня 2017
(с) Валентина Гуменюк
І світ наповнюється диво-квітом,
І музика прекрасна і … не йдеш…
Летить душа навстріч новому світу,
Із молодості впевнено гряде
Оте кохання – вічне і без віку….
Що з неба нам дається, те – святе! Чудова поезія, прекрасна тема.
СВЯТЕ — ВІЧНЕ... ПРАВДА, ВАЛЮ!!! 
[/ 
