По зів'ялому листю давно вже минулої осені
Залишила сліди, їх не спалить майбутня весна,
У пташиному співі що радістю зве стоголосою
По холодній росі вирушає у далеч одна.
По прим'ятій траві, в безголоссі колишньої осені
Віднаходжу сліди, що насипле майбутня зима,
І під шелест дощів, що заплутались чорними косами
До веселки дійти. Та веселки немає. Нема.
На осінній поріг та весна не приходить без просині
Сивини нездоланної , що пролягла крізь життя
І вертають з доріг поміж роки заплутані босими
Звичні думи і сни, що сплітала колись у слова.
