Здається, тільки вчора золотий
Останній дзвоник в школі пролунав.
Здається, тільки вчора випускний
До ранку в срібнім вальсі нас кружляв.
Мов тополиний пух, летять роки.
Дорога різна в кожного у нас.
Та де б не були, як оті пташки
Злітаємось до школи в рідний клас.
Як помужніли ми, як виросли усі.
Вже важко кожного пізнати з нас.
Та веселимось всі ми від душі,
Кружляє нас шкільний чарівний вальс.
Я знову в очі дивлюся твої,
І слова вимовить не можу знов,
Ніяк не згасне у душі моїй
Ота шкільна невимовна любов.
Гарно!!! Ох та любов!!!
У мене теж сьогодні вірш про незгаслу любов;"Ми розбрелися а полі"Мабуть ,щось є в природі, підказує про це писати,хоча ,щось чомусь пишу ,не як від себе.
Ой,занесло.Вибачте. Заходьте,буду рада. Успіхів Вам!!!
Так! Як хотілося вирватися з тієї школи! А з роками розумієш, що то були найкращі роки життя!
Вам!!!
