"Я задихаюся і благаю Вас щастя,
яке тільки можливе".(Фридерік Шопен до Соланж Клезанже.
Новорічна ніч 1847 року)
Не склалося. Я вас люблю, Соланж,
але так сталось, ви тепер заміжня.
В сльоту столичну в'їде диліжанс,
а в нас заплаче цвітом дика вишня.
І я, як дика вишня, упаду
доземно в бризках чулості під ноги...
Спасибі вам за буйність молоду,
за вперту облюбованість дороги.
Сьогодні, Соль, я гратиму про час,
що, нами обертаючи, відходить.
Прелюд - це Ви... Елегія... Ні, вальс...
(Терпке вино cп'янить, заколобродить -
шумке, як ваша юність і краса,
як хвиля, що возносить на узвишшя,
як птаха, що зринає в небеса!..)
Хоч визнаю, безпутнє це заміжжя.
Безпутні подорожні?! Ні... Обман -
у тім талан, що в музиці спасіння!
Жага життя - Аврора Дюдеван.
Жага розтала, як роса весіння...
Тепер благаю щастя, Соль, у вас -
такого щастя, що в цвітінні тоне...
Я впишу щастя в музику і в Час,
і в почуття тремкого напівтони.
Рожевий цвіте, щастячко, пливи -
бездонне, неоглядне, надвелике...
Нетлінна Музо, Музико, живи! -
при доторку до ймення Фридеріка.
https://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M&list=RDlAvcmWK7jVE&index=4Авторське виконання вірша на тлі музики Фридеріка Шопена можна почути в інтернет-ресурсі: Ірина Вовк.Артбесіда.https://www.youtube.com/watch?v=bQOnKcpuKRI(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)
(Середня оцінка читача: 0)
То що тут читачеві не до серця? Фантазії ліричної і бачення глибокого політ....Чи, може, класику не варто зачіпати......Але ж оцінку дав хтось, як піїт!