* * *
морозiв i снiгiв зачовганий ситком
а я тебе кохаю променисто
якби я був пiлот - у небi лiтаком
нашкрябав би iм"я твое пречисте
якби я зодчим був - поетом мiдних руд
я мислив би i формами i змiстом
вiдлив би я тебе у тисячах погрудь
заполонив би ними всеньке мiсто
якби я був спiвак - високих нот мастак
не шкодував би голосу i хисту
а так - лиш на снiгу не знати чим i як
твое iм"я виводжу золотисто Сергій Сурмач
та пиво у руці, бо я собі пияк,
таке бува: вітаю, як умію,
і от лиш на снiгу і знати
чим i як
твоє ім'я парує і жовтіє. Віктор Фінковський