Лезо світу заточино фейско
Знаєш,під наше фіаско...
Ріже душу і гойє хистко.
Сонце світить,землю не гріє
Зростають градуси тільки в ефірах.
Блиском ртуті іде відображення,
в призмах щастя щось колажне.
Місяць у повні, рип парцеляни
Сном прикусив під холодну вже каву...
Зорі вершками скроплені й зрілі
вдивляються в нас,хто є і кимось.
Наша байдужість збивається в хмари
Градом холодним зливається в чвари.
Стрілка годинника цокає в тім"я,
Вічний боржник у чужого міжбрів"я...
Хтось народився прорізав ніч крик,
Хтось відійшов і плач уже стих.
Лезо тупіє і знову в гострІ,
Всесвіту байдуже,хто там стоїть,
Альфа,Омега...початок,кінець,
Розум сягає,Ти посланець...
