Вишивалась моя Україна в дивних досвітах
цвітом гаїв...
Боже добрий з високого неба ! Ти ж бо
щастя Вкраїні хотів...
Ти в вінок з польовими квітками вплів
найкращій у світі землі
Синь небес і ріллю з жайворАми, коси верб
у люстерках ставків
Ти ж сповив у мою вишиванку дар любити,
творити, нести...
Та чомусь в полотні у печалі стогнуть болем
зчорнілі хрести...
Боже любий! Врятуй нашу землю - найбарвистішу
з - поміж усіх!
Боже милий! Дай розуму дітям, що гаптують
не радість, а гріх...
Боже з неба ! Дай в серце любові, що червоним
рушник обнялО,
Дай, Всевишній, не було щоб крові і війни,
щоб у нас не булО !
Дай братерської єдності дітям, в вишиванках,
до Тебе, що йдуть,
А у серце - просте розуміння : в чому правда,
у чому є суть...
Рознесуть Україну шматками, як і ми розбрелись
по кутках...
Вишивай вишиваночку, мамо, внукам, правнукам,
зблудлим в світах...
Уплети у орнамент той, мамо,щирість, єдність,
велику любов,
Хай вкраїнець вкраїнця обійме , слава наша
відродиться знов !