Так швидко молодість минає...
Якщо і не фізично, то - у голові.
Життя нові все перспективи підкидає,
Мотиви, прагнення і враження нові.
Чому забули ми прудкі моменти,
Як вірили у тишу тих ночей,
Як дарували всім нескромні компліменти
Й ховалися від докору очей?
Нечасто ми батькам все ж догоджали:
Понад усе любили смак пригод,
Та попри всі розбещені розваги
Не втратили моралі і чеснот.
Тепер їх сміло викладаєм на вітрину
Далеко десь від приспаних надій.
В якусь погожу і мрійливу днину
Розкриємо цей запилюжений сувій,
В якому завжди - сміх і п'яний галас,
В якому - віра у вічну любов,
В якому - те , чого не зрозумієм зараз;
Та відкривати його будем знов і знов.
