1. ВЛАСНИЙ ДОСВІД
Тільки для того, щоб було зрозумілим моє певне право на цю розмову, коротко представлюсь.
Я киянин в 6-му коліні по мамі, українець, архітектор за освітою і за фахом. У 1990 році, без будь-якої мотивації чи чогось іншого (я був звичним кондовим атеїстом), коли мені вже було 54 роки, у мене відбулося спонтанне, як тоді здавалося, Сенсорне Розкриття. Я став контактором, пройшов через Психогенний колапс і Богошок, став «студентом» Віртуального Університету, отримав Ініціацію і з того часу є «просунутим», як я називаю собі подібних людей. Займався достатній час Сенсорним Діагностуванням людей, територій і подій. Тепер займаюсь заради свого задоволення Сенсорним аналізом та систематикою, головним чином в межах розширеної Онтології.
Якщо говорити вельми спрощено, то в моєму сприйнятті Закон Синхронічності полягає в тому, що у людини самим несподіваним чином збігаються чи мотивуються певні події. Але чи коректне таке визначення? Спробую викласти спочатку те, що знаю із свого життя та інших людей. Може тоді з’явиться можливість точніше щось намалювати про цей Закон?
Якусь послідовність у хронології не буду використовувати.
1.1. Осінь 1990 року. Я був викладачем (по годинам) на Архітектурному факультеті КІБІ і саме в цей час відбувалося моє бурхливе становлення в якості «просунутого».
Один раз після закінчення занять із студентами, я йшов повз Солом’янське кладовище через сквер/парк у бік Солом’янської площі – вирішив пішки пройтись через Солом’янку до метро «Залізничний вокзал». Коли перейшов через трамвайну колію, то з’явилося відчуття, що треба зайти в книжковий магазин, який розташовувався тоді на куту першого поверху житлового будинку. Почав підніматися по сходинкам до входу у магазин і тут Голос мені сказав: «Пройдеш у другий зальчик, підійдеш до прилавку, покладеш, не дивлячись, на скляну вітрину руку і скажеш, що купуєш цю книжку!» - «Але у мене нема грошей!» - «У тебе на цю книжку є гроші!».
Я слухняно все зробив як було Сказане, із кишені дістав якраз вартість цієї книжки з точністю до копійки. Більше у мене грошей не було. Це була «Этология в психиатрии», чотирьох авторів, вартість книжки була 6 карбованців (половину вартості я вигрібав із кишені в копійках).
Голос сказав: «Книжку купив заради перших сторінок, які покажуть тобі, що ти не є навіжений (я тоді ретельно обмірковував варіант що я втратив розум) і що феноменологія фактично не по зубам ортодоксальним вченим».
Я зразу вирішив потрапити до себе в архітектурну майстерню, де жив, як можна скоріше, щоб засісти за читання книги.
Цікаво зараз читати 9 пунктів висновків, які я тоді записав в кінці вступної частини цієї книжки – виявляється, що цю книжку я купив невдовзі після того, як пережив Психогенний колапс. На книжці стоїть дата: 29.10.1990 рік.
