Як я жила? Чого бажала?
Чуттєвість на шматочки розрізала
І роздавала даром навкруги.
Не думала, що друзі – ВОРОГИ
І ті шматки під ноги покидають
Та як шакали їх пороздирають.
То ж рани гоїла частіше в самоті…
Тепер збираю я шматочки ті
І латками рябенькими зшиваю.
Чи далі я кого-небудь кохаю?
Та ні. Душа і серце не живі,
Вони змертвіли. І лише у сні
До мене іноді бажаннячко вертає
Та знову на світанку десь зникає,
А може в лабіринтах десь блукає
Роздертої у відчаї душі…
13.07.2017