Мій новий вірш присвячення воїнам визволителям з під ганебної злочинної окупації.
Коли душа не спить,
Ти прагнеш більш за все свободи,
Ти бачиш, як руйнується цей світ.
Ти свідок того, як у боротьбі народ твій,
Караючим мечем Кобзаря «Заповіт»,
Виконує в пекельних колотнечах
З ордою, що зі сходу дме вогнем,
Ти йдеш стежиною де саме небезпечно,
Де смерть і кров і бурелом з дощем,
Затьмарює блакитне твоє небо
І страчує світанки, а жнива,
Покличуть тебе: - «Захистити треба
Вкраїну, поки ще вона жива!».
Підступний ворог, він хитріший лиса,
Химерою крадеться зі спини
І завдає удар, підступно, знизу
Під час неоголошеної війни.
А ти встаєш, долаєш біль і втому.
Колотить серце в грудях. Ще живий.
Понівечене тіло входить в кому,
А дух твій рветься у останній бій.
А Вічність знов нагадує про себе;
В думках натхненних, в молитвах палких.
Ти свідок, як чорніє чисте небо,
В катінях гине наш Сенцов і Клих...
І Вічність, ту що називаєм БОГОМ,
Невтомно повертає до життя,
Тебе мій сину, воїн наш хоробрий,
Щоб зупинив ти кровопролиття.
Ти захисник, ти син Вкраїни Мати!
Всі, як один! " Хто, якщо не Я!!!"
Вчимось боротись, жити, воювати,
Любити, вірити і перемагати.
Нехай горить під ворогом земля.
Прекрасний твір, особливо рядки: А ти встаєш, долаєш біль і втому.
Колотить серце в грудях. Ще живий.
Понівечене тіло входить в кому,
А дух твій рветься у останній бій.
