Ліс, наче кава з філіжанок,
Парує, славить новий день.
Я викладаю вами ранок.
Ви струмінь кисню для легень,
Кров, що вигойдує у жилах,
Наповнює снагою крок,
Вітрило, що підносить крила,
Несе удалеч до зірок.
Я звила вам кубельце в серці.
Без дози світло шлю й тепло,
Мов сонце хвилечкам озерця.
Ви чуєте мене? Алло!
Майстерний вірш. Але сумнівне "випурхує" - не лише через своє антифонетичне закінчення, а й смислово: випурхувати (синонім - вилітати) можна ІЗ (звідкись),а не У (чомусь).
Є таке слово - випурхує. У мене не із, а в. Це означай, що кров шумить, б'ється об стінки судин. Але як вам так ріже слух, то можна написати вигойдeє, так спочатку і було, але я захотіла змінити на більш екзотичне слово.