Як добре, що існує в світі смерть!
Вона весь бруд і мотлох забирає,
Саме життя від болю вичищає,
Вгамовує, що мчалось шкереберть.
Вона дає полегшення душі,
Тіло у прах утворює спокійно.
В її словах не буде щось подвійно
І в рухах не буває метушні.
Хода її тихіша вітерця,
Рухи спокійні, рівні, гордовиті.
Вишкіл один панує в її світі,
У всіх уміння вдалого ловця.
В роботі не буває помилок,
Все чітко розраховано у часі.
Десь між світів на місячній терасі
Вона дарує шлях всім до зірок.
Як добре, що існує в світі смерть!
Вона весь бруд і мотлох забирає,
Саме життя від болю вичищає,
Вгамовує, що мчалось шкереберть.
