І так завжди... Втрачаєм миті,
Не кажучи важливих слів.
А потім падаєм у прірву
Із тяжких й похмурих днів.
Ми тягнемо себе в безодню,
Роздумуючи кожен крок,
Який могли б тоді зробити.
В минуле дай мені квиток!
Тоді зробила б все інакше,
Сказала б я інші слова.
Не так було би все, але ж...
Тепер на серці ця туга.
Нічого вже не поміняєш
Та не вернеш минулих днів,
Тому ви не втрачайте миті
Сказати декілька важливих слів...
