Я не витримую твій погляд, що сумний.
Мурашками так глибоко під шкіру.
Із жалю докорів, що вітер той терпкий.
Навіює мотиви, що без віри.
......
Я не витримую ті дотики долонь,
Що сумніви, так глибоко у душу.
Бо там горить не стриманий вогонь,
Що спогади сьогодні нам порушить.
Я не витримую ці стіни із мовчань.
Що мов безмежні брили із бетону.
Здається, що так мало з починань,
Надія в безкінечному полоні.
......
Я не витримую, а далі що, квиток?
В одну з сторін, гіркої порожнечі.
Я не витримую, але залиш ще крок,
Здавалося оманливої втечі...
